«Нема в світі вищих братських могил, ніж ті, що заповнені останками безвинних жертв голодомору в Україні» (Ю.Семенко).

Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 – 1933 років. Український голодомор узагалі слід розглядати окремою сторінкою нашої історії – на своєму шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань, однак, те, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Голодомор став національною трагедією. Тільки протягом 1932 – 1933 років загинула п’ята частина сільського населення. Люди вимирали цілими сім`ями. Наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває і досі.

     27.12.2015р. в Красилівській ЗОШ І-ІІІст. відбулась загальношкільна лінійка – реквієм «Жнива скорботи», організована та проведена вчителем історії Абашкіною Л.В. та учнями 7, 9 класів. Нікого не залишила байдужою розповідь про голод небачених розмірів на півдні, сході та в центрі України. Вимирали в більшості селянські родини. За законом від 7 серпня 1932 року заборонялося збирати колоски на полі навіть після їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче 5 років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна обвинуваченого і вище, аж до найвищої міри покарання  (розстрілу)».