Найніжніші , найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо у своїй душі для мами. Ще у древні часи головним божеством була Берегиня – жінка , мати, яка оберігає свій рід, добробут сім’ї і народу. Людство існує тому , що існує материнська любов.

За все , що маю, дякую тобі,

За все , що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Тому , що сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати,

Тому спішу подякувать тобі

За все, що маю і що буду мати.

І дякували діти своїм мамам за їхню любов, терпіння – віршами, піснями, танцями, проявляючи любов, ніжність до своїх мам, дарували живі квіти.